Коли з'явилася свічка?

Існує багато різновидів свічок, поширені жовтісвічка, попільна свічка, парафінова свічка.

Жовта свічка - бджолиний віск

Попіл — це виділення ясеневого хробака, який зустрічається на бирючині;

Парафін — це екстракт нафти, а сік збирають і переробляють для виготовлення матеріалу для виготовлення свічок.

Стародавні використовували свічку як лампу для освітлення, принесення жертв, лікування хвороб, а також для друку та фарбування тканини....

Сучасні люди вважають, що свічку можна використовувати також у війську, промисловості, медицині та багатьох інших сферах

Людина давно вживаєсвічкаяк полум'я свічки.

У давні часи предки змащували гілки тваринним і рослинним маслом, полин і тріски, зв'язували їх і робили факели для освітлення вночі.

У період до Цінь у третьому столітті до нашої ери люди обмотували тканиною порожнисті очеретяні трубки, наливали в них віск і запалювали для освітлення.

Стародавні люди використовували свічку, крім освітлення, для лікування хвороб.

Під час династії Хань очищенийжовта свічкавсе ще був рідкісним предметом.

У давні часи використання вогню було заборонено на фестивалі холодної їжі, тому монарх дарував свічки посадовцям над маркізом, що доводило, що свічок у той час було дуже мало.

Під час династій Вей, Цзінь, Південної та Північної династій свічки широко використовувалися серед знаті, але звичайні люди все одно не могли собі їх дозволити.

Ши Чонг, багатий чоловік із династії Західна Цзінь, використовував свічки як дрова, щоб показати своє багатство.

Під час династії Тан з’явився попелястий віск, але віск все ще був цінним предметом, і імператорський палац також створив організацію, яка роздавала свічки штатним чиновникам.

Свічки були завезені в Японію під час династії Тан.

Під час династій Мін і Цін виробництво воску значно зросло, і свічки почали з’являтися в домівках звичайних людей, ставши повсякденною потребою, яку люди запалювали вночі.

З широким застосуванням електрики в наш час свічка поступово вийшла з історичної сцени освітлення і стала символом, часто з’являючись на жертвоприношеннях, весіллях, бенкетах на день народження, похоронах та інших великих подіях.